Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 907/658/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоШевчук С.Р.,суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р.у справі№ 907/658/13 господарського суду Закарпатської областіза позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5)доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4)простягнення 133 913,11 грн.за участю представників: від позивача- ОСОБА_6, дов. № 2142 від 03.06.2014 р.від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ФОП ОСОБА_5 звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором оренди та відшкодування збитків.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.09.2013 р. (суддя Ушак І.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. (головуючий суддя Марко Р.І., судді: Бойко С.М., Желік М.Б.) рішення господарського суду Закарпатської області від 11.09.2013 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 115 750 грн. заборгованості з орендної плати, 4 114,90 грн. 3 % річних, 14 048,21 грн. витрат на оплату комунальних платежів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

До початку судового засідання, 20.08.2014 р., від ФОП ОСОБА_4 надійшла телеграма про відкладення розгляду даної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено обов'язковості присутності сторін чи їхніх представників у судовому засіданні під час розгляду касаційних скарг, оскільки Вищий господарський суд України не розглядає спори по суті, а тільки перевіряє правильність застосування господарськими судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на викладене, клопотання про відкладення розгляду даної справи не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.04.2011 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 1 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач передала, а відповідач прийняла у строкове платне користування належний позивачу на праві власності готель загальною площею 877,8 кв.м, по АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язалась сплачувати не пізніше 5 числа поточного місяця оренди орендну плату.

У відповідності з п. 3.5. договору розмір орендної плати у періоди з 01 червня по 31 жовтня включно кожного року оренди та з 01 січня по 31 січня включно кожного року оренди становить 35 750 грн. на місяць, розмір орендної плати у періоди з 01 лютого по 31 травня включно кожного року оренди становить 20 000 грн. на місяць.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що витрати за спожиту електроенергію сплачуються орендарем до 18 числа поточного місяця згідно показників лічильника (які розраховуються як різниця показників лічильника на 01 число поточного місяця і 01 число попереднього місяця) за встановленими тарифами.

Згідно з п. 3.11. Договору витрати за спожитий газ сплачуються орендарем до 18 числа поточного місяця згідно показників лічильника (які розраховуються як різниця показників лічильника на 01 число поточного місяця і 01 число попереднього місяця) за встановленими тарифами.

Розділом 6 Договору визначено, що Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди відраховується з 01.05.2011 р. та становить 2 роки 11 місяців.

Звертаючись до суду з відповідним позовом ФОП ОСОБА_5 зазначила, що ФОП ОСОБА_4 в порушення умов Договору не сплатила орендну плату за період з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р. включно, а також порушила умови Договору в частині сплати витрат за спожиті електроенергію та газ.

У свою чергу, ФОП ОСОБА_4, заперечуючи проти заявленого позову, вказала, що 20.11.2011 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони внесли зміни до деяких пунктів Договору, зокрема, було зазначено, що орендодавець передає орендарю в строкове платне користування частину готелю, загальною площею об'єкту 294,5 кв.м., а також, що з грудня 2011 року розмір орендної плати становить 1 грн. за місяць.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення орендної плати та 3 % річних за період прострочення сплати орендної плати, місцевий господарський суд виходив з того, що 20.10.2011 р. сторонами укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до пунктів 1.1., 1.2., 3.5. договору оренди нерухомого майна від 27.04.2011 р. Суд встановив, що сторони внесли зміни до п. 3.5. договору оренди та визначили, що розмір орендної плати у період з 01.12.2011 р. по 01.06.2012 р. становить 1 грн. на місяць та 6 грн. за зазначений період, які сплачені готівкою.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення орендної плати, які заявлені за період з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р., тобто після укладення додаткової угоди у розмірах визначених договором, 3% річних за прострочення цієї орендної плати, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Водночас, скасовуючи прийняте рішення та задовольняючи заявлені позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що фактичні дії ФОП ОСОБА_4, яка за грудень 2011 року сплатила орендну плату у розмірі 20 000 грн., підтверджують доводи позивача що додатковою угодою від 20.10.2011 р. пункт 3.5. Договору не змінювався та спростовують доводи відповідача про встановлення з грудня 2011 року орендної плати у розмірі 1 грн. на місяць.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем не надано доказів виконання умов п. 3.5. Договору за період з 01.02.2011 р. по 30.06.2012 р., а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р. та 3% річних є повністю обґрунтованими та правомірними.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, передбаченого у пунктах 3.9., 3.11. Договору, позивач понесла витрати з оплати за спожиту відповідачем електроенергію та за спожитий газ, чим позивачу спричинені збитки, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення вимог в частині стягнення збитків.

Однак, такі висновки господарського суду Закарпатської області та Львівського апеляційного господарського суду є дещо передчасними, безпідставними та необґрунтованими.

Так, судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано, які саме зміни вносилися до основного договору оренди додатковою угодою до нього від 20.10.2011 р., враховуючи той факт, що позивачем та відповідачем були надані суду дві різні редакції вказаної додаткової угоди, а також які наслідки мали такі зміни для кожної із сторін договору оренди.

Також, суди не проаналізували відповідно виписку по особовому рахунку № 2600016805001 у ПАТ "Банк "Київська Русь", яка, за твердженням позивача, підтверджує фактичні дії відповідача по сплаті орендної плати. Зокрема, належно не встановлено, чи дійсно відповідач перерахувала вказані позивачем кошти як сплату заборгованості з орендної плати.

Крім того, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не дослідили, чи дійсно позивач зазнала збитків у зв'язку з несплатою відповідачем коштів за користування електроенергією та газом, та чи доведено позивачем безпосередня вина відповідача у спричиненні їй збитків, пов'язаних з оплатою витрат за нібито спожиті відповідачем електроенергію та газ. До того ж, судами взагалі не з'ясовано, за які саме періоди виникла заборгованість за спожиті газ та електроенергію, та чи така заборгованість виникла внаслідок порушення саме відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди.

Лише встановивши всі вказані обставини справи, суди попередніх інстанцій могли дійти висновків про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування збитків.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 11.09.2013 р. у справі № 907/658/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Суддя С.В. Мирошниченко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков